• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка музкерівника

Інтеграція музичного мистецтва

у різні види діяльності дітей



Головна мета дошкільної освіти на сучасному етапі – створення сприятливих умов для особистісного становлення та творчої самореалізації кожної дитини, формування її життєвої компетентності, розвиток ціннісного ставлення до світу Природи, Культури, Людей, Самої Себе. У дітей досить рано з’являється свій “образ світу”. При всій недосконалості він має суттєву характеристику – цілісність сприймання довкілля. Якісно новий рівень синтезу знань дітей – це інтегровані заняття, інтегровані курси, які об’єднують навколо певного заняття чи теми різнорідні знання. Синтез цих знань дозволяє досягти різнобічного розгляду об’єкта, показати взаємозв’язок явищ, інтенсивно формувати у дитини розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення тощо. Особливо це важливо для розвитку світоглядних, людинознавчих, екологічних, комунікативних умінь, понять.

Тому, у нашому дошкільному закладі активно використовуються інтегровані заняття в кожній віковій групі. На першому етапі впровадження таких занять в осітньо-виховний процес було проведено семінар, консультації, колективні перегляди. Проте й непорозумінь і плутанини щодо визначення цього виду заняття – забагато. З’ясуємо, що “інтеграція” – від лат. integratio – відновлення; integer – суцільний. Термін “інтеграція” в первісному значенні був пов’язаний із відновленням повноти, з об’єднанням у цілісність розрізнених елементів. Саме у значенні певної сторони процесу розвитку, як підвищення рівня організованості і цілісності системи дошкільної освіти, ми й будемо вживати термін “інтеграція”. Звернемо увагу саме на процесуальний характер інтеграції, яку не можна зводити лише до певного результату (інтегрованості), до стану упорядкованого функціонування частин цілого. Адже всі елементи, зокрема, можуть нормально функціонувати, навіть забезпечувати цілісність системи, але не забезпечувати якість. Ми дійшли до висновку, що інтеграція це процес та результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему з метою одержання якісно нового результату дошкільної освіти .

На нашу думку, інтегрований освітній процес повинен конструюватися за принципами:

- доступності;

- науковості;

- послідовності;

- системності;

- цілісності;

- логічності;

- вертикального тематизму.

Природно, що можна виділити і “принцип інтеграції”, який використовується науковцями як для побудови змісту, так і для розробки методики та технологій навчання і виховання. Цей принцип тісно пов’язаний із принципом розвивального навчання. Зазначимо, що однією з необхідних умов розливального навчання є його зміст, який будується шляхом сходження від абстрактного до конкретного. Але, щоб узагальнити зміст, дати його у цілісному вигляді, потрібно зінтегрувати матеріал навколо якоїсь основної ідеї, проблеми. Це допоможе дати дітям дошкільного віку спочатку загальне, цілісне уявлення про проблему, а потім її конкретизувати, уточнити, поглибити. Такий підхід відповідає і віковим особливостям дошколят. Саме знаходження психологічних і методичних засад інтеграції різних видів діяльності дитини, які збагачують її пізнавальний розвиток у взаємозв’язку з емоційним – є стрижневою проблемою сучасної дошкільної дидактики, яка намагається реалізувати принцип від загального до конкретного. В межах цього підходу досить важливою виступає “циклічність” пропонованого дитині змісту. Інтегративно-тематичний підхід забезпечує як змістовний, методичний, так і організаційний бік процесу навчання дітей дошкільного віку. Якщо за одиницю процесу навчання береться не саме заняття (“інтегроване”), а навчальна тема, цикл, розділ, блок – (можлива інша назва, це – не суттєво) освітньої програми, тоді головним буде – ідея навчального компонента, тобто такі положення (поняття, закономірності, причинно - наслідкові зв’язки тощо), які відбивають сутність запропонованого матеріалу, формують у дитини розуміння внутрішньої єдності та органічної цілісності довкілля.

Наш дошкільний навчальний заклад працює над єдиною науково-методичною темою «Естетичний розвиток дітей дошкільного віку засобами мистецтва». Для інтеграції в освітньо-виховний процес різних видів мистецтв, зокрема музичного необхідно створити відповідні умови: · - створення музичних ігорових зон у кожній групі; ·

- наявність технічних засобів навчання (музичних центрів) в кожній віковій групі; ·

- фонотеку музичних творів відповідно віковим особливостям дітей з урахуванням видів діяльності, режимних моментів, форм роботи з дітьми; ·

- достатня кількість музичних інструментів (виготовлення музичних інструментів з різноманітного матеріалу за методикою К. Орфа для розвитку творчих здібностей);

- зробити добірку картин художників, перелік творів письменників та композиторів. Створення зазначених умов дасть можливість залучати дітей до всіх видів музичної діяльності та відтворювати не тільки запропонований дорослими музичний і художній образ, але й прагнути до імпровізації, виявляти свою творчість.

Нема потреби зайвий раз доводити значення музики для естетичного виховання дітей. Між тим музичне мистецтво і мистецтво слова дуже тісно пов'язані. Музика письменниками теж сприймалася не тільки як "мистецтво звуків": література в свою чергу тягнулася до музики, як до втілення ідеального, прекрасного, як до морального камертону у різноманітті перехідних явищ життя. Ні для кого не буде новиною, що дуже багато віршів Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка, О. Пушкіна, М. Лермонтова, С. Єсеніна, Г. Ахматової та інших перекладено на пісні, романси. Можна з впевненістю сказати, що музика допомагає розуміти літературу, а література, в свою чергу допомагає розуміти музику. Адже за допомогою музики легше розуміти саме внутрішній світ людини, який хотів передати автор.

З усною народною творчістю діти починають знайомитися вже з раннього віку. Усна народна творчість тісно переплітається з творами народної та класичної музики, народного образотворчого мистецтва, давньої архітектури. Діти ясельної групи розпочинають знайомство з народною творчістю у потішках, забавлянках, колисанках, а саме: «Ладусі- Ладусі», «Ой, баю, мій баю», «Люлі-люлі, полетіли гулі», « Гоп - гоп, ту-ту-ту…». У І молодшій групі інтеграція усної народної творчості із музичним мистецтвом продовжується і урізноманітнюється примовками для удосконалення голосового і слухового апарату дитини. Найбільш поширені такі: «Сорока - Ворона», «Равлику-Павлику», «Я - маленький хлопчик». У ІІ молодшій групі музичний репертуар ускладнюється жанровими формами, такими як: веснянки, щедрівки, колядки, заклички. У цьому віці діти виконують такі твори: «Щедрик – Ведрик», «Дударик», «Вийди, вийди, сонечко», «Колядниця». А для удосконалення орфоепічного слуху, що є дуже важливим для розвитку мовлення, працюємо над чистомовками « Диби - Диби», «Скоки – Скоки». У старшій групі діти, слухаючи твори світової класичної музики, вчаться аналізувати прослухане, визначати характер, динаміку, темпові особливості, жанр твору, створювати у своїй уяві образи казкових героїв, розповідати про свої переживання, почуття, які викликає музика, це в свою чергу розвиває творчість , фантазію, критичне і образне мислення, збагачує словниковий запас і розвиває мовлення дітей. З цією метою можна дати прослухати дітям невеликі симфонічні п'єси звернути увагу на те, що, навіть зображуючи природу, композитор прагнув передусім висловити почуття людини, її особисте ставлення до того чи іншого явища.

Музичним керівникам, які працюють за традиційними програмами можна порадити також творчо використовувати методику розкриття взаємозв'язків музики і живопису, запропоновану Д. Кабалевським. Орієнтиром послужать дві лінії, визначені темами : "Чи можемо ми побачити музику," та "Чи можемо ми почути живопис". Взагалі, діти з цікавістю ставляться до завдання уявити музику, якою " звучить" картина. Розглядаючи репродукцію картини А.Куїнджі "Хмарка", можна запропонувати дітям такі запитання та завдання: "Яка пора року зображена на картині?". Дати послухати "Облака" К.Дебюссі. «Яка мелодія, темп, динаміка?». Під розкрити ще один аспект органічного зв’язку музики і живопису - зображення процесу народження музики, її сприйняття. У картинах багатьох художників вдало висловлюється емоційний стан людини, яка творить музику. Наприклад, картина Л.Серветника "Пісня гір", В.Касіяна "Перебендя", М.Дерегуса "Народження пісні". Музичний керівник повинен постійно пам'ятати, що література й образотворче мистецтво мають допомагати збагачувати музичні враження дітей, виводити їх на нові рівні художнього узагальнення. Треба доносити до дітей, що живопис, як і музика, здатний розкривати складний світ людських почуттів, переживань.

Дуже важливо усвідомлювати, що співпраця вихователя і музичного керівника має дуже велике значення, адже від того, наскільки налагоджений зв'язок взаєморозуміння між вихователем та музичним керівником залежить успішне досягнення мети, а це в свою чергу надає можливість підвищити якість освітньо-виховного процесу. Якщо заняття проходять у системі, ця робота приносить відчутні результати в розвитку не тільки з музичної діяльності , а і всебічно розвиває дитину. Якщо такі інтегровані заняття змістовні, цілеспрямовані, то вносять у звичайний хід життя дошкільників новизну, допомагають дітям емоційно і системно сприйняти навколишній світ. Проводити такі заняття може як один вихователь, так і разом з музичним керівником, з керівником образотворчого мистецтва, інструктор з фізичного виховання. Досвід таких занять переконує в тому, що вони зменшують перевантаження, сприяють вихованню, інтересу до навчання.

/Files/images/0Р.png

Заняття музикою – складова частина всебічного виховання дітей: естетичного, морального, розумового і фізичного. Найефективніше музично-естетичне виховання здійснюється в процесі практичної діяльності дітей. Згідно з вченнями І. П. Павлова, рухові навички належать до тих, що створюються найраніше і найлегше. Розвиток дитини йде як по лінії оволодіння новими, більш складними рухами та комбінаціями, так і по лінії постійного їх вдосконалення – вони стають точними, більш вправними і координованими. Любов до спорту необхідно прищеплювати з раннього дитинства. За час перебування в школі молодші школярі проходять великий шлях щодо розвитку своїх рухів. В цьому віці формуються засади подальшого фізичного вдосконалення, поглиблюється інтерес до занять рухливими видами діяльності, але лише за тієї умови, що педагогічний процес буде організовано правильно, діти будуть рости здоровими, веселими і бадьорими. Важливим засобом розвитку рухової діяльності учнів виступає заняття хореографією. Зародження танцювальних рухів сягає в сиву давнину. Людина при виконанні первісних трудових рухів починала поступово опановувати деякі ритмічні елементи, які б імітували робочий процес. Згодом ці рухи набувають не утилітарного, а художньо-естетичного призначення, і в зв’язку з цим стають більш чітко організованими, відповідно до певного темпоритму. Отже, характерною відмінністю хореографічного руху від побутового руху є його своєрідна спрямованість до художності. Дієвість танцювальних рухів чи їх форм можна збагнути лише в певних змістових поєднаннях, конструкціях, що підпорядковуються образно-тематичному розвиткові твору . Заняття рухами, поряд з вивченням музики, є вагомим засобом музичного виховання. Згадаємо слова Р. Вагнера в статті «Мистецтво майбутнього» про те, що висхідною підйому всезагального єдиного мистецтва буде, те, що служить основою для всякого істинного мистецтва: пластичний рух тіла представлений музичним ритмом. Музика і рух – такі ж взаємозв’язані поняття, як звук та його ритмічна пульсація. Протягом не одного десятка років педагоги використовують рух, як засіб музичного розвитку . Рухи полегшують сприйняття і запам’ятовування музики. Розвиток рухових навичок відбувається одночасно з розвитком мови. Рівень координації і активності рухів дитини свідчить про розвиток інших якостей особистості, в тому числі психіки.

Кiлькiсть переглядiв: 219